国际港务区：开展集体约谈 推进“行政效能革命”
| М?жнародний фонетичний алфав?т (МФА) International Phonetic Alphabet Alphabet phonétique international | |
|---|---|
 | |
| Вид | Алфав?т частково ознаковий |
| Мови | Використову?ться для фонетично? та фонем?чно? транскрипц?? будь-яко? усно? мови |
Пер?од | з 1888 ? дотепер |
Походження | |
| Напрям | Зл?ва направо |
| § Блоки в Unicode[en] | |
М?жнаро?дний фонети?чний алфав??т (англ. international phonetic alphabet, IPA; фр. alphabet phonétique international, API) або МФА — система знак?в для запису транскрипц?? — фонетичне в?дображення особливостей творення звук?в з ус?х мов св?ту на основ? латинського алфав?ту. МФА розробила й координу? М?жнародна фонетична асоц?ац?я.[1] МФА використовують викладач? ?ноземних мов ? студенти, л?нгв?сти, логопеди, сп?ваки, актори, творц? штучних мов, словникар? та перекладач?.[2][3]
МФА розробили, щоб передавати лише т? мовленн?в? особливост?, як? можна розп?знати в усному мовленн?: фонеми, ?нтонац?ю, под?л сл?в ? склад?в.[1] Щоб передати додатков? особливост? мови, зокрема скрег?т зуб?в, шепеляв?сть, звуки, зумовлен? розщепленим п?днеб?нням, використовують додатковий наб?р символ?в — розширену МФА.[2]
Сегменти транскрибують одним або к?лькома символами МФА: л?терами ? д?акритиками. Наприклад, звук англ?йського диграфа ?ch? за допомогою МФА можна транскрибувати одн??ю л?терою [c], чи за допомогою дек?лькох л?тер та д?акритик?в [t?????], залежно в?д того наск?льки точно ви хочете це зробити. Ск?сн? риски символ?зують фонем?чну транскрипц?ю; тому /t?/ б?льш абстрактна, н?ж [t?????] або [c] ? може стосуватися обох транскрипц?й залежно в?д контексту чи мови.[ком 1]
?нод? М?жнародна фонетична асоц?ац?я дода?, видаля? або модиф?ку? абетков? символи. Станом на 2005 р?к, коли була зроблена остання зм?на, МФА нараховував 107 окремих букв, 52 д?акритичних знаки ? 4 просод?йн? знаки (Список символ?в М?жнародного фонетичного алфав?ту).[4]
У середин? 19 ст. великою популярн?стю послуговувалася фонотип?чна абетка П?тмана, створена спочатку для полегшення англ?йського правопису, але згодом адаптована до багатьох ?нших мов. ?? можна вважати предтечею МФА.
1886 року група французьких ? британських викладач?в мов на чол? з французьким л?нгв?стом Полем Пасс? створила товариство, в?доме з 1897 року як М?жнародна фонетична асоц?ац?я (фр. Association phonétique internationale).[5] Початковий алфав?т ?рунтовано на запропонован?й для англ?йсько? мови правописн?й реформ? Romic alphabet[en], але, щоб зробити його придатним для ?нших мов, значення символ?в могли зм?нювати в?д мови до мови.[6] Наприклад, звук [?] (ш) в англ?йськ?й мов? позначали буквою ?c?, а у французьк?й — буквою ?x?.[5] Проте 1888 року алфав?т зробили однаковим для р?зних мов, водночас заклавши основу для вс?х подальших правлень.[5][7]
В?д створення МФА його к?лька раз?в переробляли. П?сля значних зм?н 1900 ? 1932 рок?в МФА залишався незм?нним до К?льського з'?зду 1989 року. 1993 року внесли незначну зм?ну, додавши чотири голосн? середнього ряду середнього п?дняття[2] ? скасувавши символи глухих ?мплозивних приголосних.[8] Останню зм?ну зробили 2005 року, додавши символ лаб?о-дентального (губно-зубного) одноударного приголосного.[9] Кр?м додавання й видалення символ?в, зм?ни в МФА переважно полягали у перейменуванн? символ?в ? категор?й, а також у модиф?куванн? гарн?тур.[2]
Розширення МФА, створен? 1990 року, оф?ц?йно визнала М?жнародна асоц?ац?я кл?н?чно? фонетики та л?нгв?стики 1994 року.[10]
Головний принцип МФА поляга? в наданн? одн??? л?тери для кожного характерного звука (сегмента мови)[ком 2]. Це означа?, що:
- Зазвичай у ньому не використовуються комб?нац?? л?тер для позначення окремих звук?в, як це робиться в англ?йськ?й мов? з ?sh?, ?th? та ?ng?. Так само не використову?ться одна л?тера для позначення к?лькох звук?в, як в англ?йськ?й ?x?, що представля? /ks/ або /ɡz/; або ?щ? ? ?я? як? представляють /??/ ? /ja/ в укра?нськ?й мов?.
- У ньому нема? л?тер, як? позначають р?зн? звуки залежно в?д контексту. Так? як: ?c? ? ?g?, як? в к?лькох ?вропейських мовах мають ?тверду? та ?м'яку? вимову; або укра?нськ? ?я?, ?ю?, ???, ???.
- МФА зазвичай не ма? окремих л?тер для двох звук?в, якщо жодна в?дома мова не розр?зня? ?х.[2][ком 3] Однак, якщо велику к?льк?сть фонем?чно в?дм?нних л?тер можна вивести за допомогою д?акритичних знак?в, то зам?сть окремих символ?в можна використовувати саме ?х.[ком 4]
Алфав?т призначений для транскрипц?? звук?в (фон?в), а не фонем, хоча для транскрипц?? фонем в?н використову?ться також. Дек?лька л?тер, що не вказували конкретн? звуки, були вилучен? – ?ˇ? колись використовувався для ?сполучного? тону у Шведськ?й ? Норвезьк?й; ??? використовувався для мора?чного носового в Японськ?й – хоча один залишився: ???, який познача? звук ?sj? в Шведськ?й. Хоча IPA використову?ться для широко? фонетично? або фонем?чно? транскрипц??, в?дпов?дн?сть л?тери ? звука може бути досить в?льною. МФА рекомендують використовувати б?льш ?знайом?? л?тери, якщо це не призведе до неоднозначност?.[12] Наприклад, ?e? ? ?o? для [?] ? [?], ?t? для [t?] або [?], ?f? для [?] ? так дал?. ? д?йсно, ?люструючи Г?нд? в Пос?бнику МФА використан? л?тери ?c? ? ??? для /t??/ ? /d??/.
107 л?тер використову?ться для приголосних ? голосних, 31 д?акритик?в для модиф?кац?? звук?в ? 17 додаткових знак?в на позначення супрасегментальних якостей таких як: довжина, тон, наголос та ?нтонац?я.[ком 5] Вс?х ?х розм?щено в таблицях; таблиц? розм?щен? тут з оф?ц?йного сайту МФА.
Символи для МФА вибиралися так, щоб вони гармонували з латинським алфав?том[ком 6], тому б?льш?сть символ?в — л?тери латинсько? та грецько? абеток або ?х модиф?кац??. Проте ? й ?нш? символи: наприклад, символ, що познача? гортанну змичку, ???, ма? форму знака питання з видаленою крапкою, а спочатку виглядав як апостроф[ком 7]. Дек?лька л?тер, як от дзв?нкий глотковий фрикативний ???, були натхнен? ?ншими системами письма (в даному випадку арабською л?терою ???)[8]
Деяк? форми л?тер походять в?д ?снуючих букв:
- Гачок повернутий у правий б?к (ретрофлексний гак), як у ?? ? ? ? ? ? ? ???, вказу? на ретрофлексне м?сце творення.
- Гачок зверху, як у ?? ? ??, вказу? на ?мплозивн?сть.
- К?лька носових приголосних заснован? на формах ?n?: ?n ? ? ??. ??? ? ??? походять в?д диграф?в gn ? ng[14], а ??? ? ?м?тац??ю ???.
- Л?тери, повернут? на 180 градус?в, наприклад ?? ? ? ? ? ? ? ? ? ?? походять в?д ?a c e f h m r v w y?[ком 8]. Обертання було популярним в епоху механ?чного набору тексту, оск?льки воно мало перевагу в тому, що не потребувало в?дливання спец?альних л?тер для символ?в МФА. Так само традиц?йно подв?йну роль мали ?b? ? ?q?, ?d? ? ?p?, ?n? ? ?u?, ?6? ? ?9?, щоб зменшити витрати.
- Серед приголосних л?тер мал? велик? л?тери ?? ? ? ? ? ??, а також ??? у розширеннях для МФА, позначають б?льш гортанн? звуки, н?ж ?хн? базов? верс?? – за виключенням б?льш п?знього ???. Серед голосних звук?в, кап?тел? позначають слаб? голосн?. Б?льш?сть ориг?нальних кап?тел?в в голосних звук?в було зм?нено на б?льш виразн? форми. – наприклад з (Sc #U ? E A) на ?? ? ? ??[джерело?] – залишилися т?льки ?? ??.
Незважаючи на сво? прагнення до символ?в, що гармонують з латинським алфав?том, М?жнародна фонетична асоц?ац?я ?нод? приймала й ?нш? символи. Наприклад, до 1989 року символами МФА для клацальних приголосних (також кл?ки або кл?к-приголосн?) були [?], [?], [?] та [?]. Ус? вони були утворен? в?д вже ?снуючих л?тер (а саме в?д [t], [c] ? [?]). Але, окр?м [?], жоден з цих символ?в не використовувався койсан?стами чи банту?стами (фах?вцями з вивчення койсанських мов та мов банту, в яких присутн? клацальн? приголосн?). У результат?, на К?льському з'?зд? МФА у 1989 роц? ?х було зам?нено на менш латинопод?бн?, але б?льш поширен? символи [?], [?], [?], [?] ? [∥].
М?жнародний фонетичний алфав?т заснований на латинськ?й абетц? й намага?ться використовувати якомога менше нелатинських л?тер.[5] Асоц?ац?я створила МФА таким чином, щоб звуков? значення б?льшост? л?тер в?дпов?дали ?м?жнародному використанню? (приблизно класичн?й латиниц?).[5] Таким чином приголосн? ?b?, ?d?, ?f?, ?ɡ?, ?h?, ?k?, ?l?, ?m?, ?n?, ?p?, ?s?, ?t?, ?v?, ?w?, ? ?z? мають б?льш-менш таке ж значення як в англ?йськ?й (g як в gill, h як в hill, хоча p t k неасп?рован? як у spill, still, skill); а голосн? ?a?, ?e?, ?i?, ?o?, ?u? в?дпов?дають довгим звуковим значенням з латини: [i] як у слов? machine, [u] як у rule, та ?н. ?нш? латинськ? л?тери, зокрема ?j?, ?r? ? ?y?, звучать не як в англ?йськ?й, але як в латин? чи ?нших ?вропейських мовах.
Цей базовий наб?р з латини розширений доданням кап?телей так курсив?в, д?акритик?в та поворот?в. ?х звуков? значення пов'язан? з ориг?нальними л?терами, ? ?хн? походження може бути ?кон?чним.[ком 9] Наприклад, л?тери з гаком знизу, спрямованим вправо, вказують на ретрофлексн? екв?валенти початкових л?тер, а кап?тел? вказують на увулярн?.
В МФА ? дек?лька л?тер з грецько? абетки, хоча ?хн? звуков? значення можуть в?др?знятися в?д грецько? мови. Для грецьких л?тер були розроблен? злегка в?дм?нн? гл?фи. Наприклад ?ɑ?, ???, ???, ???, ???, ??? ? ???, як? в Юн?код? закодован? окремо в?д ?хн?х грецьких ориг?нал?в. Проте ?θ? ма? лише грецьку форму, а для ?? ~ β? ? ?? ~ χ? загальновживан? й грецька ? латинська форми.[16] Л?тери тону запозичено не з алфав?ту, а з? звукових сл?д?в на гам?.
Окр?м самих л?тер, ?сну? безл?ч допом?жних символ?в, як? допомагають у транскрипц??. Д?акритичн? знаки можна комб?нувати з л?терами, щоб додати тон ? фонетичн? детал?, наприклад, вторинну артикуляц?ю. ?снують також спец?альн? символи для позначення просодичних особливостей, таких як наголос та ?нтонац?я.
Л?тери МФА мають курсивний запис, призначений для використання в рукописах ? п?д час запис?в у польових умовах. Але Пос?бник рекоменду? не використовувати його, оск?льки б?льшост? людей ?складн?ше розшифрувати скорописний МФА?.[17]
Легенев? приголосн? утворен? внасл?док перепони в гортан? або рот? й одночасного або дальшого виштовхування пов?тря з леген?в. Легенев? приголосн? переважають у МФА та мов? людей.[18] Ус? приголосн? укра?нсько? мови — легенев?.
У таблиц? легеневих приголосних, у як?й переважають приголосн?, рядки позначають спос?б творення, тобто як приголосний утворено, а стовпц? позначають м?сце творення, тобто де в голосовому тракт? утворено цей приголосний. Основна таблиця м?стить лише приголосн? з одним м?сцем творення.
| |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Коментар?
- [?] визнають як ?одночасний [?] ? [x]?. Однак про це ще сперечаються.
- [??] визнають як ?одночасний [?] ? [?]?. Однак про це ще сперечаються.
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Голосн? в МФА розташовуються в?дпов?дно до положення язика при вимов?.
Вертикальна в?сь таблиц? в?добража? п?дйом голосного. Голосн?, що вимовляються з нижн?м положенням язика, знаходяться внизу таблиц?, а з п?днятим язиком — вгор?.
Тим же чином, горизонтальне положення голосного в таблиц? визнача?ться його рядом. Голосн?, для яких язик зм?щу?ться вперед (як [?]), перебувають у л?вому стовпц?, а т?, для яких язик зм?щу?ться назад (як [?]), — у правому.
| Передн? | Н. передн? | Середн? | Н. задн? | Задн? | |
| Висок? | |||||
| Н. висок? | |||||
| Високо-сер. | |||||
| Середн? | |||||
| Низько-сер. | |||||
| Н. низьк? | |||||
| Низьк? | |||||
Коментар?
- Якщо символи стоять у пар?, то правий з них — огублений голосний, те саме стосу?ться й [?]. Ус? ?нш? голосн? — неогублен?.
- [?] не п?дтверджений як окрема фонема в жодн?й з наявних мов.
- [a] визнають голосним переднього ряду, але в?дм?нн?сть м?ж голосними переднього й середнього ряду низького п?днесення незначна, тому [a] часто використовують, щоб позначити голосний середнього ряду низького п?днесення.
- [?] ? [?] у давн?ших вар?антах МФА записували як [?] ? [?] в?дпов?дно.
Оф?ц?йна таблиця приголосних та голосних станом на 2020 р?к:
Таблиця приголосних та голосних укра?нською:
Звучання та приклади використання наведен? у статт? Список символ?в М?жнародного фонетичного алфав?ту.
- Укра?нська абетка
- Укра?нська фонетика
- Транскрипц?я укра?нсько? мови у м?жнародному фонетичному алфав?т?
- М?жнародний фонетичний алфав?т (англ?йська мова)
- ↑ Невеликий знак м?нусу п?д ?t?????? познача? його як заясенний приголосний (вимовля?ться злегка за ясенним бугорком), перевернутий м?сток це ап?кальний приголосний (вимовля?ться к?нчиком язика), а верхня h познача?, що це асп?рований приголосний (з придихом). Через ус? ц? якост? англ?йське /t?/ звучить по-?ншому н?ж ?спанський чи ?тал?йський звук /t?/, який лам?нальний (вимовля?ться лопаткою язика)[джерело?] або неасп?рований [t????]. [t?????] ? [t????] два р?зних, хоч ? схожих, звуки.
- ↑ "З найперших дн?в [...] ц?ллю М?жнародного фонетичного алфав?ту було представлення окремого знака для кожного в?дм?нного звука; тобто для кожного звуку, який може зм?нити значення слова, будучи використаним зам?сть ?ншого в т?й сам?й мов??.[11]
- ↑ До прикладу, флепи ? тепи — два р?зних види артикуляц??, але оск?льки (поки що) жодна мова не вир?зня? окремо, скаж?мо, альвеолярний флеп ? альвеолярний теп, МФА не нада? таким звукам окремих л?тер. Натом?сть нада?ться одна л?тера – у цьому випадку, [?] – для обох. Грубо кажучи, це робить МФА частково фонем?чним алфав?том, а не чисто фонетичним.
- ↑ Цей виняток ?з правил був зроблений насамперед, щоб пояснити, чому IPA не вид?ля? зубно-ясенн? звуки, незважаючи на те, що вони фонем?чн? у сотнях мов, включаючи б?льшу частину континенту Австрал?я. Американська фонетична транскрипц?я вид?ля? (або принаймн? вид?ляла) р?зницю м?ж ап?кальними ?t d s z n l? ? лам?нальними ?τ δ ? ζ ν λ?, що легко застосову?ться до ясенних ? зубних (коли мова в?др?зня? ап?кальн? зубн? в?д лам?нальних зубних як в Австрал??). Але, незважаючи на к?лька пропозиц?й Рад?, МФА н?коли не голосували за прийняття тако? в?дм?нност?.
- ↑ На позначення тону ? три базових д?акритики ? п'ять базових л?тер, обидва набори яких можуть бути складен?.
- ↑ "Нелатинськ? л?тери в М?жнародному фонетичному алфав?т? вибиралися так, щоб якомога сильн?ше гармонувати з латинськими. Асоц?ац?я не визна? з?мпров?зован? л?тери, а лише т?, що були обережно в?д?бран? для гармон?? з ?ншими."[13]
- ↑ За одн??ю з верс?й, зображення знаку [?] походить в?д латинських л?тер ?q? ? ?o? (в?д латинського слова qu?stio — ?питання?). Тому, формально символ [?] може розглядатись як латинський за походженням. [джерело?]
- ↑ Спочатку символ [?]] писався як маленька велика л?тера ?U?. Проте це важко читалося, тому його зам?нили на перевернуту зменшену омега (Ω). В сучасних шрифтах вона часто ма? св?й дизайн, який називають "п?дковою".
- ↑ "Нов? л?тери сво?ю схож?стю на стар? повинн? наштовхувати на звуки, як? вони позначають."[15]
- ↑ а б International Phonetic Association (IPA), Handbook.
- ↑ а б в г д MacMahon, Michael K. C. (1996). Phonetic Notation. У P. T. Daniels and W. Bright (eds.) (ред.). The World's Writing Systems. New York: Oxford University Press. с. 821–846. ISBN 0-19-507993-0.
- ↑ Wall, Joan (1989). International Phonetic Alphabet for Singers: A Manual for English and Foreign Language Diction. Pst. ISBN 1877761508. Арх?в ориг?налу за 9 серпня 2007. Процитовано 31 жовтня 2010.
- ↑ Full IPA Chart. International Phonetic Association. Арх?в ориг?налу за 27 лютого 2017. Процитовано 24 кв?тня 2017.
- ↑ а б в г д International Phonetic Association. Handbook. P. 194—196
- ↑ ?Originally, the aim was to make available a set of phonetic symbols which would be given different articulatory values, if necessary, in different languages? // International Phonetic Association. Handbook. P. 195—196
- ↑ Passy, Paul (1888). Our revised alphabet. The Phonetic Teacher: 57—60.
- ↑ а б Pullum and Ladusaw. Phonetic Symbol Guide. P. 152, 209
- ↑ Nicolaidis, Katerina (September 2005). Approval of New IPA Sound: The Labiodental Flap. International Phonetic Association. Арх?в ориг?налу за 24 серпня 2011. Процитовано 17 вересня 2006.
- ↑ International Phonetic Association. Handbook. P. 186
- ↑ (International Phonetic Association, 1999, с. 27)
- ↑ International Phonetic Association, 1949, с. 7, 12
- ↑ (International Phonetic Association, 1949)
- ↑ У латинськ?й та ?тал?йськ?й мовах ц? буквосполучення позначають звуки [?] ? [?].
- ↑ International Phonetic Association, 1999, с. 196
- ↑ Cf. the notes at the Unicode IPA EXTENSIONS code chart [Арх?вовано 5 серпня 2019 у Wayback Machine.] as well as blogs by Michael Everson [Арх?вовано 10 жовтня 2017 у Wayback Machine.] and John Wells here [Арх?вовано 2 червня 2019 у Wayback Machine.] and here [Арх?вовано 2 червня 2019 у Wayback Machine.].[прояснити: ком.]
- ↑ Englebretson, Robert (2009). An overview of IPA Braille: an updated tactile representation of the International Phonetic Alphabet (PDF). Journal of the International Phonetic Association. 39 (1): 67. CiteSeerX 10.1.1.501.366. doi:10.1017/s0025100308003691. S2CID 36426880. Арх?в (PDF) ориг?налу за 8 вересня 2015. Процитовано 5 кв?тня 2014.
- ↑ Fromkin, Victoria; Rodman, Robert (1998) [1974]. An Introduction to Language (вид. 6th). Fort Worth, TX: Harcourt Brace College Publishers. ISBN 0-03-018682-X.
- Ball, Martin J.; John H. Esling; B. Craig Dickson (1995). The VoQS system for the transcription of voice quality. Journal of the International Phonetic Association. 25 (2): 71—80. doi:10.1017/S0025100300005181.
- Duckworth, M.; G. Allen; M.J. Ball (December 1990). Extensions to the International Phonetic Alphabet for the transcription of atypical speech. Clinical Linguistics and Phonetics. 4 (4): 273—280. doi:10.3109/02699209008985489.
- Hill, Kenneth C.; Pullum, Geoffrey K.; Ladusaw, William (March 1988). Review of Phonetic Symbol Guide by G. K. Pullum & W. Ladusaw. Language. 64 (1): 143—144. doi:10.2307/414792. JSTOR 414792.
- International Phonetic Association (1989). Report on the 1989 Kiel convention. Journal of the International Phonetic Association. 19 (2): 67—80.
- International Phonetic Association (1999). Handbook of the International Phonetic Association: A guide to the use of the International Phonetic Alphabet. Cambridge: Cambridge University Press. ISBN 0-521-65236-7. (hb); ISBN 0-521-63751-1 (pb).
- Jones, Daniel (1988). English pronouncing dictionary (вид. revised 14th). London: Dent. ISBN 0-521-86230-2. OCLC 18415701.
- Ladefoged, Peter (September 1990). The revised International Phonetic Alphabet. Language. 66 (3): 550—552. doi:10.2307/414611. JSTOR 414611.
- Ladefoged, Peter; Morris Hale (September 1988). Some major features of the International Phonetic Alphabet. Language. 64 (3): 577—582. doi:10.2307/414533. JSTOR 414533.
- Laver, John (1994). Principles of Phonetics. New York: Cambridge University Press. ISBN 0-521-45031-4. (hb); ISBN 0-521-45655-X (pb).
- Pullum, Geoffrey K.; William A. Ladusaw (1986). Phonetic Symbol Guide. Chicago: University of Chicago Press. ISBN 0-226-68532-2.
- Skinner, Edith; Timothy Monich; Lilene Mansell (1990). Speak with Distinction. New York, NY: Applause Theatre Book Publishers. ISBN 1-55783-047-9.
- Fromkin, Victoria; Rodman, Robert; Hyams, Nina (2011). An Introduction to Language (вид. 9th). Boston: Wadsworth, Cenage Learning. с. 233–234. ISBN 1-4282-6392-6.
- Оф?ц?йний майданчик тенет IPA
- Спец?альн? коди МФА-символ?в
- Таблиця символ?в
- Звуков? приклади (Таблиц? IPA, звуки ? мовлення)
- Фонетична скарбниця МФА
- Тоня Б?лоус. ?РА для укра?нсько? мови
- (англ.) English Phonetic Transcription
 | |
|---|---|
| Тематичн? сайти | |
| Словники та енциклопед?? | |
| Дов?дков? видання | |
| Нормативний контроль |