【本田CR-V汽车图片】东风本田
| Демонстрац?я 20 червня 1792 року | |
 | |
| М?сце розташування |
Париж  |
|---|---|
| Момент часу |
20 червня 1792 |
 Демонстрац?я 20 червня 1792 року у В?к?сховищ? | |
Демонстрац?я 20 червня 1792 року — народна демонстрац?я, орган?зована в Париж? з ?н?ц?ативи жирондист?в у третю р?чницю прийняття клятви в зал? для гри в м'яч. В ход? ц??? демонстрац?? парижани силою вторглися до палацу Тю?льр?[?]. П?дсумком демонстрац?? стало посилення суперечностей м?ж революц?онерами ? роял?стами, що згодом призвело до повалення короля 10 серпня[?].
П?сля того, як у кв?тн? 1792 року Законодавч? збори оголосили в?йну королю Богем?? та Угорщини Францу ??, в Париж? склалася обстановка страху, що живилася безд?яльн?стю арм?? ? п?дозрами на адресу дворян — генерал?в ? оф?цер?в. У ц?й обстановц? в?дставка, дана 13 червня Людов?ком XVI м?н?страм-жирондистам Сервану[fr], Ролану ? Клавь?ру, а також його в?дмова схвалити декрети Законодавчих збор?в про священик?в, що не присягнули ? скликання федерати?в, нарешт?, формування ним м?н?стерства фельян?в, привели до сутички м?ж прихильниками ? противниками революц??[1].
16 червня Лафа?т написав Законодавчим зборам лист, в якому викривав анарх?ю, п?дтримувану, за його словами, якоб?нцями:
…французьк?й конституц?? загрожують наст?льки ж внутр?шн? заколотники, як ? зовн?шн? вороги.
Перед лицем загрози монарх?чного або фельянського перевороту жирондисти спробували спертися на народний рух, зосереджений в паризьких секц?ях[fr], користуючись при цьому п?дтримкою голови Комуни Парижа Пет?она ? не рахуючись ?з запереченнями Робесп'?ра та ?нших активних учасник?в демократичного руху, як? вважали цей нам?р передчасним[2].
Щоб збентежити контрреволюц?онер?в ? змусити короля в?дкликати сво?х м?н?стр?в ? зняти вето з декрет?в[1], актив?сти паризьких секц?й вир?шили в третю р?чницю Клятви в зал? для гри в м'яч провести збройну демонстрац?ю ? подати петиц?? Законодавчим зборам ? королю. Комуна Парижа на чол? з Пет?оном заборонила демонстрантам нести зброю, але не заборонила саму ходу. 20 червня 1792 року в?д 10 до 20 тисяч жител?в передм?сть (за ?нформац??ю П'?ра Редерера) з? сво?ми ватажками — такими, як пивовар Сантер, б?ржовий маклер Александр[fr] ? колишн?й ?нспектор мануфактур Лазовський вирушили з передм?стя Сент-Антуан[fr] ? Сен-Марсо[fr] до буд?вл? Манежа[fr], де зас?дали Законодавч? збори. Пет?он наказав збройним загонам нац?онально? гвард?? супроводжувати ходу, але гвард?йц? зм?шалися з демонстрантами[3].
Прийшовши до Манежу, демонстранти заповнили буд?влю, а колишн?й митний складальник Югенен[fr] зачитав петиц?ю з? скаргами на безд?яльн?сть арм?? ? виконавчо? влади з вимогами до короля виконувати сво? обов'язки. Пот?м натовп оточив Тю?льр?. Батальйони Нац?онально? гвард??, як? охороняли палац, розступилися, а внутр?шня охорона розб?глася. Народ ув?рвався до палацу ? в Зал? круглих в?конець з?ткнувся з королем, оточеним придворними. За словами М?шеля Вовеля[fr], ?з властивою йому безд?яльною мужн?стю? король протягом двох годин[1] пок?рно виносив ?деф?ле? натовпу, погодився над?ти фриг?йський ковпак ? випив за здоров'я нац??, щоб перервати лайки Лежандра, який говорив ?Месь?, ви зрадник, ви пост?йно нас обманю?те, ви нас знову обдурите?, але в?дмовився в?дкликати сво? вето ? в?дновити на посад? жирондистських м?н?стр?в, посилаючись на закон ? конституц?ю. Близько шосто? години вечора Пет?он ? мун?ципальн? чиновники домоглися, щоб натовп покинула палац[3].
Незважаючи на те, що йому довелося перенести приниження, Людовик XVI залишив демонстрант?в н? з чим завдяки сво?му неспод?ван?й завзятост? та вр?вноваженост?. П?сля цих под?й в?н став особливо обережним. Демонстрац?я посилила роял?стську опозиц?ю, оск?льки буйство натовпу ? в?двага короля повернули громадську думку на ?? користь. З департамент?в до Парижу надходили звернення та петиц??, котр? засуджували демонстрац?ю. Багато клуб?в також надсилали петиц??, ворож? по в?дношенню до короля. Пет?она було в?дсторонено в?д посади мера Парижа[1].
Лафа?т покинув арм?ю ? з'явився перед Законодавчими зборами, щоб вимагати прийняття заход?в проти якоб?нц?в. Хоча л?вим не вдалося домогтися, оголошення догани Лафа?ту за його акт недисципл?нованост?, генералу не вдалося отримати п?дтримку н? з боку корол?вського двору, який йому не дов?ряв, н? з боку нац?онально? гвард?? з буржуазних квартал?в. Тод? в?н запропонував королю пере?хати п?д його захист до Ком'?ня, де Лафа?т збирав сво? в?йська, але король в?дмовився, спод?ваючись, що народне невдоволення вже минулось.
Що стосу?ться жирондист?в, що прийшли в нер?шуч?сть п?сля невдач? демонстрац??, ?х л?дери обирали м?ж викриттям корол?всько? зради на початку липня ? спокусою зблизитися з королем. М?ж тим фельяни були дискредитован? сво?ю в?дмовою покарати Лафа?та. Зв'язавши себе з Людовиком XVI, який намагався ?х не в?дштовхувати, фельяни виступили проти п?дозр, висунутих проти короля, ? пропозиц?й усунути його в?д влади, позбавляючи себе тим самим народно? п?дтримки.
Людовик XVI продовжував спод?ватися на те, що громадська думка знову буде прихильною до нього. Також в?н чекав на прибуття прусських в?йськ. Тепер стало зрозум?ло, що насл?дки демонстрац?? 20 червня можуть повторитися. Б?йо-Варенн в Якобинському клуб? нам?тив програму наступного повстання: вигнання короля, чистка арм??, обрання Нац?онального конвенту, передача права корол?вського вето народу, депортац?я вс?х ворог?в народу ? зв?льнення найб?дн?ших в?д оподаткування. Ця програма була повторена майже без зм?н у ман?фест?, складеному Робесп'?ром, ? проголошена в Законодавчому Зборах. Питання полягало лише в тому, як ця програма буде зд?йснена[4].
В?дпов?дь над?йшла 10 серпня 1792 року штурмом Тю?льр? ? пад?нням монарх??[5].
- ↑ а б в г Monnier R. Juin 1792 (Journée du 20) // Dictionnaire historique de la Révolution fran?aise : [фр.] / Albert Soboul (dir.). — P. : Quadrige, 2006. — P. 608. — 1132 p. — ISBN 2-13053-605-0.
- ↑ Vovelle, 1999, с. 286—288.
- ↑ а б Ревуненков, 1982.
- ↑ Thompson, 1959, с. 281.
- ↑ Ballard, 2012, с. 104.
- Ревуненков В. Г. Очерки по истории Великой французской революции : Падение монархии. 1789—1792. — Л. : Издательство Ленинградского университета, 1982. — С. 169—173. — 240 с. — 13 858 екз.
- Ballard R. A New Dictionary of the French Revolution : [англ.]. — L. : I.B. Tauris, 2012. — P. 103—104. — 422 p. — ISBN 1-848-85465-X.
- Soboul A. La Révolution fran?aise : [фр.]. — P. : Gallimard, 1984. — P. 240. — 608 p. — ISBN 2-07070-106-9.
- Thompson J. M. The French Revolution : [англ.]. — Oxf. : Basil Blackwell, 1959. — P. 281. — 544 p.
- Vovelle M.[fr]. La chute de la monarchie, 1787-1792 : Nouvelle Histoire de la France contemporaine : [фр.]. — P. : Le Seuil, 1999. — P. 286—288. — 320 p. — ISBN 2-02037-519-2.
- Ternaux M.[fr]. Le 20 Juin 1792 : [фр.]. — Michel Lévy Fréres[fr], 1864. — 259 p.
